[deviantBeing]

Совершила ужасное надругательство над языком

АВТОР: Йа
НАЗВАНИЕ: Про перше кохання першого хлопця на селі
ЖАНР: Slash/ Humor/AU
РЕЙТИНГ: NC-18 (за очень-очень тупость)))
ПЕРСОНАЖИ: Том, Билл

Дисклаймер: Отказываюсь от всего и приношу свои извинения перед страной, языком, и всеми людьми, что пытались меня хоть чему-то хорошому в этой жизни научить.


Те, що Том був першим хлопцем на селі питань не викликало ні в кого. Він був статний, гарний, кароокий.. Хіба що волосся заплітав у дивні довгі руси коси, що було якось не зовсім по-мужицьки, та хто на них дивиться, коли йому так йдуть ті широкі червоні шаровари!
От бувало як вийде пасти корів на горбах біля селища, так всі дівчата роботу покидають і стоять собі шушукаються, посміхаються, та ближче не підходять, бо мати не дозволяє. Де ж це видно, щоб слухняна домашня дівчина з іноземцем ходила? Ото й був собі Том сам самісінький на селі. Хоча не справедливо все це. Своєї рідної країни він не пам’ятав зовсім і про те, як саме потрапив на родючі українські степи, теж гадки не мав. Хіба що знав, що ходять різні дивні чутки, та він їх не слухав, бо перші хлопці на селі занадто круті, щоб прислухатись до того, про що баби говорять.
Том ліг серед поля і зірвав зелений колосок, засунувши його собі до рота. Він знав, що так він здавався ще крутішим та дорослішим, наче з цигаркою. Хоча що з цього? Поряд немає жодної розуміючої душі, тільки тупі корови, що застеляють полуденне сонце своїми широкими боками.

Вогняний диск вже майже зовсім заховався, потонувши в темній зелені столітніх дубів, коли Том нарешті прокинувся і солодко потягнувся, згадуючи свій сон. Йому знову наснилися дівчата і всі такі гарненькі і всі його хотіли, та серед них усіх сиділа одна з розпущеними чорним, наче крило у самого ворона, косами. Том все тягнеться до неї крізь натовп, тягнеться, а вона знов і знов зникає.
- Що за життя? – спитав він у корови. Теличка на нього подивилася великими розумними очима та клацнула себе хвостом по боку, відганяючи знахабнілих мух.
- Гайда вже по домівках! Гей-гей!! – голосно крикнув Том і повів довірене стадо вузькими вулицями села.

З виснажуючим робочим днем було покінчено і Том доплентав шинка. Він знов прагнув заснути, щоб побачити свою дивну красуню, та через те, що весь сон проходив на роботі, вночі, відверто кажучи, було нічого робити. Всі дівчата бігли від нього наче від чуми, окрім Галі, проте від цієї баби Том вже втомився. Галя була ані трохи не схожа на звабливу дівчину зі сну.

-Гей, шинкарю! Налий мені чарку!
-Том, друзяко! А ти сьогодні рано звільнився, - посміхнувся до нього старий вусатий дід в солом’яному капелюсі та вишиванці.
-Та є трохи. Розумієш, Микола, знову мені та дівчина зі сну серце крає. Ти б тільки бачив яка в неї постава, а губи.. Ех, Миколо, Миколо.. та лий далі, що ти жалієш наче.
-Та зараз вже переллється! – шинкар заховав пляшку з горілкою.
Том сумно дивився на свою чарку, що миттєво зробив порожньою одним тільки ковтком.
-Сумно мені, Миколо. Може заграти щось? Зроби ласку, дістань мою балалайку з-під столу.
-Тільки щось душевне зіграй, - замовив шинкар, передаючи Томові його інструмент.
-Ні, моя балалайка ніколи не знала сумних пісень! – вигукнув Том, та й як вдарив по струнах. Всі дівчата повистрибували, стали до кола та гайда танцювати і ось бачить наш хлопець, що у самому кінці залу за столиком сидить та сама краля з волосами кольору воронового крила.
Не припиняючи грати, щоб всі так і лишалися у колі він обережно почав підходити до неї. Підійшовши зовсім близько та упевнившись у тому, що вона вже від нього нікуди не дінеться, Том припинив грати та завмер. Він ще ніколи не відчував себе таким нерішучим.

-Я хочу заквітчати твоє шовкове волосся! – нарешті буркнув Том перше, що прийшло у голову.
-Що?! – здивувалась дівчина, випустивши від здивування дим з рота. І тільки тепер Том побачив справжню цигарку, що вона вміло тримала у пальцях (сам він ще палити не вмів), а потім помітив, що вона не у спідниці, а у якихось дивних обліплюючих ноги рейтузах.
-Я цей.. того.. хотів. Тобто не хотів... – зовсім розгубився Том.
-Нічого. Я вже звик до дивних реакцій, - відмахнулась від нього дівчина та звабливо вигнувшись встала зі столу.
- Чекай, ти йдеш? Як хоч тебе звати?
-Біллом.
-Тобто ти....
-Іноземець??
-Я мав на увазі „хлопець”.. та все одно. Слухай, Білл. А можно я того..
-Заквітчаєш моє волосся?
-А ти дозволиш?
Білл трохи примружився, а потім посміхнувся та кивнув головою:
-Так, ти наче гарний хлопець..
-Перший на селі, - не зміг не погодитись Том.

Виходили вони з шинку вже разом, п’яні та щасливі.